ЗНИЩЕННЯ ПАМ’ЯТОК
ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ КИЄВА

СТИСЛИЙ ОГЛЯД ЗА 2007 РІК[1]

Цей огляд жодним чином не претендує на вичерпність, а є скоріше поверховою ілюстрацією поточної ситуації - бойових дій, у центрі яких опинилися київських пам’ятки

ЗЛОЧИНИ ЩОДО АНСАМБЛІВ, ВНЕСЕНИХ ДО СПИСКУ ЮНЕСКО, -
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ТА СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ

Лавру забудовують

Територія Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника невмо­ти­вовано забудовується, на її території знищуються пам’ятки архітектури. Це може призвес­ти до виключення Лаври зі Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Конкретні приклади:

Знесена брама на в’їзді до Лаври

Нещодавно екскаватором було знесено Браму та огорожу на в’їзді до Нижньої Лаври (середина ХІХ ст.). Це було зроблено для полегшення заїзду машин.

У ніч з 7 на 8 жовтня 2007 р. співробітниками Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника зафіксовано факт знесення пам’ятки архітектури - Брами та огорожі на в’їзді до Нижньої Лаври (корпус 71в), охоронний номер 4/87.

Роботи виконані без надання Заповіднику відповідної документації, узгодженої згідно вимог чинного пам’яткоохоронного законодавства.

Генеральний директор заповідника Сергій Кролевець повідомив, що поруч зі зруйно­ва­ним пам’ятником по вулиці Січневого повстання (Мазепи) будівельні роботи веде Свято-Успенська Києво-Печерська лавра.

Брама та огорожа на в’їзді до території Нижньої Лаври (корпус 71в) є пам’яткою архі­тек­тури згідно розпорядження виконавчого комітету Київської міської Ради від 28.12.94 №20-р.

Цегляну арку воріт на в’їзді до Нижньої Лаври зведено разом з двоповерховим будинком для наглядача Гостиного двору в 1850-1852 рр. за проектом арх. П.І. Спарро. Мурована огорожа на в’їзді до Нижньої Лаври знаходиться на перепаді рельєфу між корпусами 111 (сучасне НДІ інфекційних захворювань) та 71-а (сторожка при вході до Гостиного двору).

Арку воріт поблизу інфекційної лікарні декоровано профільованими тягами у вигляді полок-лопаток на ширину половини цегли, нішами з арочними та прямокутними пере­мич­ка­ми, лопатками з розкріповкою карнизів, декоративним візерунком, що імітує накладне різьблення. Огорожа мала завершення карнизом з лекальної цегли. Ковані ворота напів­кру­глої форми та хвіртка виконані з металевого профілю наскрізного малюнку. Загальний стан пам’ятки та елементів конструкцій задовільний.

(С.К.)

http://www.delfi.ua/archive/article.php?id=34579&categoryID=20&ndate=1191963600

http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/10/10/zneseno-lavrsku-bramu.html

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2691

Може бути побудований «Готельно-культурологічний центр»
«Посольський двір» на території Лаври (!)

Один з найбільш загрозливих проектів щодо ансамблю Києво-Печерської Лаври, вклю­ченої у список ЮНЕСКО. Саме завдяки таким «комплексам» Лавра може бути виключена з листа ЮНЕСКО. Неприпустиме будівництво має проводитись у північній частині Лаври, безпосередньо на її території. 21 тис. кв. метрів комплексу цілком знищать архі­тек­турний ансамбль Лаври, створять ситуацію, аналогічну до Московського кремля, у яко­му стоїть Палац з’їздів. Неприпустиме сучасне будівництво на історичній території є потен­ційно одним з найжахливіших злочинів проти культурного простору міста. Інвестор будівництва - компанія «XXI век».

Києво-Печерська Лавра в цілому перетворюється на розважальний центр

Останнім часом Києво-Печерська Лавра забудовується розважальними закладами - вже будується ресторан «Ріоні», збудовано фешенебельний інтернаціональний ресторан «Alfred», із західного боку розташовані казино й ресторан готелю «Салют», поблизу них - банкетний зал колишнього головного архітектора Києва С.Бабушкіна. Вільним залишався лише один про­хід - зі сходу, через нижні ворота Лаври, що ведуть до джерела святої води й Дальніх пе­чер. Цей маршрут у разі закінчення будівництва нового ресторану «Ріоні» буде перекритий.

(Г.Д.)

Церкву Спаса на Берестові передано Московському Патріархату

«У 2002 році церкву Спаса на Берестові було внесено до вісника ЮНЕСКО „Перелік 100 світових пам’яток, які знаходяться під загрозою», що зосередило увагу міжнародної спільноти на цій унікальній пам’ятці. Заповідник отримав міжнародні гранти на реставрацію і проектування, однак фінансування з боку держави зупинилося з незрозумілих причин. За останні роки Заповідник не отримав ні копійки на реставрацію. Московський Патріархат отримав від українського уряду понад 12 млн грн на реставрацію церков.

І ось тепер Мінкульт ініціює  передачу майна Заповідника, лишаючи поза увагою незгоду фахівців та науковців, висловлену зокрема в Постанові Колегії Головної Ради Українського товариства охорони пам’яток історії і культури № 143-5 від10.10.06 та лист Державного комітету з будівництва та архітектури від 09.07.02. № 6/1-193.

Передача церкви Спаса на Берестові порушує Указ Президента України «Про положення про національний заклад ( установу) України» яким визначено, що майно, що закріплено за на­ціо­нальними закладами (в даному випадку за Національним заповідником «Києво-Печер­ська лавра») не підлягає передачі будь-яким органам, підприємствам, установам чи органі­за­ціям.

До речі, церква Спаса на Берестові ніколи не була складовою чоловічого монастиря Києво-Печерської лаври. Будували її як окрему заміську резиденцію князів - родини Мономаховичів».

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України». (19.09.2007 р.)

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2624

Але 17 жовтня 2007 р., після численних протестів громадськості і спричиненого ними втручання високопосадовців держави, Міністерство культури і туризму України відкликало свій лист до Київської міської ради щодо передачі храму Спаса на Берестові у користування УПЦ:

«Міністерство культури і туризму України відкликає свій лист до Київської міської ради від 7 вересня 2007 р. (№ 820/22/15-07) щодо передачі у користування Української Право­слав­ної Церкви храму Спаса на Берестові, який є об`єктом Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

У зв`язку з чисельними зверненнями громадськості, а також тим, що питання передачі цієї історико-архітектурної пам`ятки потребує ґрунтовного аналізу та додаткового опра­цю­вання із залученням фахівців науково-дослідних установ, які спеціалізуються на ви­вченні даної проблематики, зокрема, Інституту історії та Інституту археології Національної Академії наук України, Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень та інших.

Прес-служба Міністерства культури і туризму України»

http://www.pamjatky.org.ua/DetailedNews.aspx?NewsID=3522

Утім, це нічого не змінило:

«Київська міська рада 25 жовтня на своєму пленаному засіданні дав згоду на пере­дачу Національним Києво-Печерським заповідником в безкоштовне користування (займ) три корпуси Свято-Успенській Лаврі.

Серед переданих будівель: корпус №71-а - сторожка, до якої примикала знесена в ніч з 7 на 8 жовтня в’їзна брама з кріпосною стіною.

Створена 18 жовтня депутатами Київради спеціальна робоча група після вивчення ситуації з майном Києво-Печерського заповідника вирішила підтримати пропозицію про пе­ре­дачу Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічому монастирю) Української пра­во­славної церкви сторожки при вході в Гостинний двір монастиря на вул. Січневого По­встан­ня, 25 (корп. 71-а, загальною площею 40 кв. м), розміщеною поряд з Південною кап­лицею (корп. 89, загальною площею 67 кв. м.) і Церкву Спаса на Берестові (корп. 84).

За інформацією генерального директора Києво-Печерського заповідника С. Кролевця, на сьогоднішній день в користуванні Національного Києво-Печерського історико-культурного запо­відника перебуває близько 15% всіх приміщень Лаври, близько 40% - в користуванні церков­них організацій і ще близько 40% - в користуванні орендарів, які представляють дер­жав­ні заклади культури (Державна історична бібліотека, музеї і тому подібне).

http://ua.glavred.info/archive/2007/10/26/125313-19.html

Багато хто вважає, що Спас на Берестові був «розміняний» на перейменування вул. Січневого повстання на вул. Мазепи. Утім, і це перейменування нині активно оспорюється тою-таки УПЦ МП.

Забудовують територію навкруги Софії Київської, створюють загрозу собору

Найголовніша релігійна, культурна та історична пам’ятка країни руйнується через злочинну забудівлю, котра підступає до неї з усіх боків.

Вже збудований у Рильському провулку фітнес-центр. В результаті діяльності якого з’яв­ляються все нові тріщини у фундаменті собору.

Поруч зі стіною монастиря реконструйовані два старих будинки, в результаті чого на них з’явилися надбудовані мансарди.

Найгіршим злочином, скоєним проти цілісності археологічної та історичної зони «Софія київ­ська» є будівництво на Софійській площі величезного потворного готелю. Сам готель за своїм стилем цілком не вписується у існуючу забудову одного з найзаповітніших куточків цент­ру Києва. Скляний фасад готелю візуально зруйнував ансамбль Михайлівської та Софій­ської площ та проїзду між ними.

«За последние годы  рядом с комплексом «София Киевская» и в охранной зоне по­строе­но: на Софийской площади - здание стеклянной гостиницы; рядом с крепостной стеной  - подземный фитнес-центр, о котором уже много писалось; надстроено историческое зда­ние, примыкающее к Колокольне, которое  также приводит к образованию трещин в кре­постных стенах; на Рыльском переулке строится высотный монстр, который визуально «спорит» с Колокольней Софийского собора; на ул. Б.Житомирской, 2а, заканчивается строительство гостиницы высотой 36 м;  на ул. Ирининской построено высотное здание; над­строено историческое здание на улице, проходящей вдоль Брамы Заборовского софий­ского комплекса; надстроено двумя этажами здание, примыкающее к площадке с фун­да­ментами Десятинной церкви, перекрывающее визуальную связь между Софийским собором и Андреевской церковью. Планируется строительство 6-этажного здания на ул. Вла­ди­мир­ской 19/21 (на месте двухэтажного исторического дома). Это примерный перечень нару­шений правил строительства в охранной зоне комплекса сооружений «София Киевская».

http://www.m2.com.ua/article_list.php?id=145

Та це ще не все.

Щодо самого собору, то найголовніша й найдавніша пам’ятка вітчизняної духов­ності, історії та культури перебуває під постійною загрозою руйнування: поблизу її фундаменту збудований підземний фітнес-центр, а навпроти - на розі Софійської пл. та вул. Софійської - збираються знести двоповерховий будинок (який сам по собі має історичну та культурну цінність) і збудувати 30-поверховий (!) офісний центр.

ЗЛОЧИНИ ЩОДО ІНШИХ КУЛЬТОВИХ СПОРУД ТА АНСАМБЛІВ

Кирилівська церква: після передачі храму у користування
церковній громаді почалося невпинне нищення пам’ятки

Унікальна пам’ятка історії та архітектури ХІІ ст. Кирилівська церква збудована черні­гів­ським князем Всеволодом Ольговичем. У ХІХ ст., у процесі реставраційних робіт та онов­лен­­ня інтер’єру храму, великий художник М.О. Врубель виконав цілу низку живописних робіт, котрі до цього часу є одним з найцінніших художніх надбань України: чотири ікони іконостасу: Богородиця з Немовлям, Спаситель, св. Кирило та св. Афанасій; монументальні роз­писи: архангел Гавриїл, в’їзд Господній у Єрусалим, Надгробний плач та Заслання Свято­го Духа.

Після передачі храму в користування церковній громаді почалося невпинне нищення пам’ятки.

«За період використання храму для богослужінь зафіксовано численні пошкодження його стін, підлоги, іконостаса, живопису. Особливо прикро констатувати збиття кутів у вівта­рі, необхідність вимушеної негайної реставрації ікони М. Врубеля «Святий Кирило», залиття олією кам’яної підлоги, кіптяву від надлишкової кількості свічок, проведення несанкціонованих поновлень втрат живопису тощо, що засвідчують відповідні акти … Священики виступають проти необхідності збереження давньоруських фресок, жи­вопи­су М. Врубеля, іконостасу; заявляють про необхідність перемалювання стін церкви і заміни іконостасу, до речі, унікального витвору мистецтва ХІХ ст.; представ­ни­ки громади відмовляються підписати Охоронний договір.

Проведені фізико-хімічні дослідження вже наприкінці 90-х років ХХ ст. показали не­за­довільний стан температурно-вологісного режиму в Кирилівському храмі, що зумов­лено значним припливом людей під час богослужінь. Занепокоєння вчених посилилося на початку ХХІ ст. Зокрема, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха писав: «Кіптява від свічок осідає на давніх фресках. Розбите захисне скло призвело до відшарувань фарби на іконі Врубеля «Святий Кирило» в іконостасі. Стінопис практично неможливо захистити в дні великих свят, коли віруючи просто витирають його спинами й плечима»

(Стріха М. Кирилівській церкві винесено вирок // День. 2004. 4 березня №39)

Незважаючи на прикрі факти негативного впливу на стан пам’ятки проведення у ній богослужінь, 30 вересня 2004 р. Міжвідомча комісія з підготовки пропозицій щодо віднов­лен­ня прав церков і релігійних організацій, які були порушені внаслідок проведення колишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії, прийняла фатальне рішення за без­пе­чи­ти передачу в користування релігійних громад Української православної церкви та Української автокефальної православної церкви відповідно Кирилівську та Андріївську церкви. Відтак з листопада 2004 р. на вимогу парафії та за наказом колишнього Голови Держ­буду України у музеї «Кирилівська церква» розпочато щоденні ранкові та вечірні богослужіння. Проведення щоденних богослужінь, поза всякими сумнівами, призведе до втрати або принаймні до серйозних пошкоджень унікальної музеєфікованої пам’ятки.»

http://www.sophia.org.ua/letter3.html

«Вважаємо, що унікальні пам’ятки Заповідника мають перебувати під опікою держави та використовуватися за універсальними законами збереження найцінніших пам’яток світового значення. Враховуючи виключну історико-архітектурну та мистецьку цінність цих пам’яток, незначну кількість подібних їм споруд у світі, слід і надалі зберігати такі пам’ятки у статусі музеїв, тим більше, що їх вік та цінність потребують постійного піклування: реставрації, забезпечення оптимального режиму зберігання - інакше ці пам’ятки просто зникнуть!

Не можна нехтувати і працею сотень людей, які впродовж багатьох десятиріч вклада­ли свої знання, досвід та сумління у ці пам’ятки. Це стосується й інших пам’яток України, які опинилися в аналогічній ситуації. Перетворити такі музеї на постійно діючі храми аналогічно їхньому знищенню. Чим же наші дії відрізнятимуться від дій войовничих храмо­зни­щувачів 30-х років минулого століття?

Шановні науковці, працівники музеїв, діячі культури, мистецтва, всі, кому не байдужа доля древніх пам’яток, закликаємо вас зберегти наше безцінне культурне надбання, вря­ту­ва­ти його від знищення. Справа нашого професійного та громадянського сумління, справа честі - поєднати зусилля для прийняття Постанови, якою було б визначено перелік пам’я­ток архітектури, що не підлягають передачі у користування релігійним організаціям для проведення богослужінь. Ми ще в змозі врятувати те, що можемо втратити назавжди!»

http://www.sophia.org.ua/letter4.html

В історичному ядрі міста біля фундаментів Десятинної церкви
Московським патріархатом незаконно побудована капличка

Уже декілька років фундаменти Десятинної церкви закриті для відвідувачів - йдуть роз­копки. Але влітку 2007 р. біля забору, що обмежує розкоп, Православною церквою Мос­ков­ського патріархату побудовано дерев’яну капличку. Зроблено це в дуже обмежений термін та без будь-яких законних підстав. Віруючі новоутвореного храму відмовляються спіл­куватися з представниками преси та громадських організацій, наголошуючи при цьому, що в них є усі відповідні рішення від… Президента України. Але міська архітектурна влада нічого не знає про таке рішення та не має ніяких рішень зі свого боку щодо законності будів­ницт­ва. Однак бу­дів­ництво на такому історичному місці, яким є найдавніше київське городище, - взага­лі неприпустимо. Однак церква, збудована «стаханівськими методами», вже стала фактом існування цього міста. Це - один з найяскравіших фактів «духовного рей­дерства» у місті. Сумнівна законність побудови каплички тільки підтверджує, що від подібної волюнтаристської забудови, яка має вочевидь політичний підтекст, не застраховані навіть найбільш заповідні місця старого Києва.

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2469

http://216.239.59.104/search?q=cache:kdmY99CiYlUJ:www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/other_art/article

Загроза ансамблю вулиці Костьольній та комплексу костьола Святого Олександра

Перша вулиця в Києві, висунута на право набуття статусу вулиці-пам’ятки місто­бу­ду­вання, сьогодні руйнується з усіх боків: затверджене будівництво за адресою Костьольна, 6а, внаслідок якого неодмінно відбудеться зсув ґрунтів, і цілий пласт лесу впаде на будівлю ломбарду, що на Хрещатику.

Наразі старанно нищаться будинки, котрі мають статус пам’ятки архітектури - спотворюється їхній зовнішній вигляд, вибиваються під’їзди, нищаться перекриття (до прикладу - Костьольна, 9), внаслідок чого будинки будуть позбавлені наданого їм статусу пам’яток, і стануть беззахисні перед забудовниками.

Будинок по вул. Костьольній, 13а, котрий перед революцією належав парафії св. Олександра, протизаконно проданий приватному власнику, всупереч постанові Президента України 2001 р. про реституцію церковної власності.

Наразі будівля стоїть неремонтована вже понад чотири роки, тобто забудовники чекають на її руйнацію, щоб на її місці збудувати нову висотку, в результаті чого під загрозою опиниться пам’ятка архітектури та історії національного значення - Костьол св. Олександра (вул. Костьольна, 17), стіни якого вже зараз мають глибокі тріщини.

Таку саму проблему має будинок по вул. Костьольній, 8, у стіні якого є тріщина ще з часів вибухів на Хрещатику 1941 р. В разі будівництва за адресою вул. Костьольна, 6, буде зруйнований і 8-й номер.

Сам костьол має над собою загрозу, спільну для нього та Михайлівського Золотоверхого собору, адже у планах київської влади знос колишнього михайлівського готелю (інституту філософії) та побудова на його місці багатоповерхового готельного комплексу. При цьому підземні ходи Михайлівського монастиря по вул. Трьохсвятительській обваляться, в результаті чого постраждають як мури Михайлівського Золотоверхого монастиря, так і будівля костьолу св. Олександра, котра, на відміну від вище згаданих мурів, не є новоділом.

http://www.kyiv.osp-ua.info/index.php?newsid=2496

Загроза костьолу Святого Миколая

Офісний центр по вул. Червоноармійській (Великій Васильківській), 79, збудований без­по­середньо біля пам’ятки архітектури - костьолу св. Миколая. Внаслідок будівництва на зсувонебезпечних ґрунтах над руслом р. Либідь, будівля костьолу - унікальна архітек­тур­на споруда у стилі неоготики, створена за проектом В. В. Городецького - дала тріщини; ліпні деталі почали осипатися. У процесі однієї з протестних протизабудовних акцій парафіяни костьолу роздавали перехожим камінці та шматки ліпнини з написами: «Цей камінь впав з вежі костьолу св. Миколая». Собор, у якому міститься Будинок органної музи­ки, до цього часу не переданий релігійній громаді. Такі наміри місцева влада оголо­шувала 2004 року за умови, що віруючі забезпечать діяльність Будинку органної музики у приміщен­ні костьолу.

http://www.korespondent.net/main/43832

«Востаннє його ремонтували на початку вісімдесятих. Щовесни ґрунтові води зали­вають підвали будівлі. Потяги метра, що ходять просто під храмом, спричиняються до вібрації землі. По асфальту та по будівлі розходяться тріщини. А цього року ситуація усклад­нилася ще більше. Поруч із храмом почалися розмашисті будівництва. Костел свято­го Миколая, чи ж пак Національний будинок органної музики, руйнується перед очима. Аби на голови парафіян та поціновувачів музики не обвалювалася готична ліпнина із залізо­бе­тону, перед входом до храму змайстрували дерев»ний дашок. Переживши дві світові війни та виконуючи функції міського архіва і складу, творіння архітектора Городецького тепер, як ніколи досі, в небезпеці.

Куренівсько-червоноармійська лінія метрополітену, що проходить безпосередньо під будівлею, викликає сильну вібрацію. Тріщини, завтовшки із сантиметр, руйнують і фасад, і внутрішні стіни. До того ж потяги гуркочуть. Аби робити записи концертів органної музики, музиканти працюють уночі, коли не бігає метро. Поруйновані художні вітражі не захищають навіть від вітру. Узимку температура у храмі ледь сягає десяти градусів. Один із найкращих у Європі органів відмовляється працювати взимку. Для нього оптимальна температура - приблизно двадцять градусів. Боїться він і теплових перепадів.

Із трьох сторін навколо костелу розпочали будівництва. А це спричиняє додаткові вібрації. Проєкт капітального ремонту наразі в «Укрпроєктреставрації». Однак пам’ятка архітектури має державне значення. Відтак і ремонтуватимуть її не коштом міста чи релігійної громади, а за державні. Якщо, звісно такі будуть».

(Вікна Столиця, СТБ)

РУЙНАЦІЯ ОКРЕМИХ ПАМ’ЯТОК ЦИВІЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ІСТОРІЇ

Руйнується унікальний за оздобленням будинок у стилі «київський модерн»

Руйнується покинутий напризволяще унікальний будинок у стилі «київського модерну» по вулиці Великій Житомирській, № 32. Скоро від нього залишиться лише чавунна дошка «Охороняється державою».

Будинок занесений до Зводу пам’яток історії та культури України, кн. 1, ч .1, ви­да­ний у 1999 р. Побудований у 1911-1912 рр. за проектом, можливо, архітектора Г. Ледохов­сько­го. Первісно був триповерховим. Четвертий поверх надбудовано після 1945 р. із знищен­ням хвилеподібного аттика. Планування поверхів зізнало змін під час внутрішніх перебудов. В оздобленні будинку широко використано ліплення та художній метал. В сучасному стані конструкції дома під загрозою руйнування, металеві прикраси балконів вкриті практично суцільною іржею. В аналогічному стані огорожі балконів тильного фасаду, руйнується ліп­лен­ня лоджії. Парадні тримаршеві сходи з «вагнерівськими»  металевими ґратами, плафо­ни, що варіюються від квартири до квартири, фризи  із зображенням сцен полювання - все це під загрозою знищення. Ще наприкінці 1990-х будинок характеризувався як «визначна за збереженням декоративного оформлення пам’ятка житлової архітектури поч. 20 ст.», зараз ця характеристика не відповідає дійсності.

(О.І.)

Звід пам’яток історії та культури України, кн. 1, ч .1, А-Л , К., 1999. - с. 221-222.

Архітектурну пам’ятку по вул. Мала Житомирська, 12а хочуть незаконно реконструювати

Будинок № 12-а на вул. Мала Житомирська, що є пам’яткою архітектури, Головне управління житлового забезпечення КМДА хоче незаконно віддати під реконструкцію. Жодного затвердженого у законному порядку документу на реконструкцію немає. При цьому безпідставно виселяють жителів цього будинку.

Будинок 1909 року є видатною пам’яткою у стилі модерн. Багате оздоблення. Яке може бу­ти знищене, складається зі скульптурних зображень орлів, барельєфних композицій на тему дитячого виховання у фризі та на центральному аттику, а також інтер’єрного оздоб­лен­ня - гуртів, карнизів, ліплених вставок. До того ж, він пов’язаний із життям історичної постаті - правознавця академіка Б.М. Бабія (1914-93), директора Інституту держави та права УРСР (1974-88).

(О.Г.)

Звід пам’яток історії та культури України, кн. 1, ч .1, А-Л , К., 1999. - с.602-603.

Загроза знищення найстарішого велотреку Києва
та просідання ґрунтів на вулиці Чапаєва

Будівництво висотки за адресою вул. Б. Хмельницького, 58, тильною стороною - на вулицю Чапаєва. Кримська будівельна компанія «Консоль» (контроль - Володимир Констан­тінов, депутат Верховної адиРади від Партії Регіонів) збирається збудувати комплекс з паркін­гом, офісним центром, 22-поверховими будинками. При цьому буде зруйновано київський велотрек «Авангард» 1913 року відкриття, а також, внаслідок природного хиткого балансу ґрунтів - архітектурний комплекс з будинків початку XX століття. Цим будин­кам, за словами голови інституту гідрографії та меліорації академіка академії наук П.І. Ко­ва­лен­ка, неодмінно загрожує руйнування в разі монтажу конструкцій з паль під запла­но­ва­ну ком­панією Консоль побудову. Раніш на цьому місці був яр, який слугував місцевим зва­ли­­щем. У випадку риття котловану рихлий сміття сторічної давнини, змішаний з глиною та ґрун­товими водами, може зрушитись з місця донизу. Таким чином, у центрі може по­вто­ри­тись жахлива Куренівська трагедія 1961 року, від якої загинули понад 1 тис. осіб.

Двадцятиповерхова висотка збудована на відстані менше метра від київського велотреку. У проекті забудовників - знищення унікального велотреку та будівництво на його місці підземних паркінгів. Указом Міністерства культури від 27.08.2007 №№983/0/16/07 велотрек був позбавлений статусу пам’ятки історії.

(Д.Є.)

http://pk.kiev.ua/life/2007/10/29/090040.html

Вул. Боричів тік, 23 - загроза цілковитого руйнування

Вулиці дають зруйнуватися з метою забудови новим «елітним» житлом. Руйнується бу­динок № 23 - садиба 1819 року, з якого зникла охоронна дошка. Сама будівля у жахливому стані. З урахування того, що далі по вулиці зводяться елітні особняки, логічно вважати, що й на місці цього будинку може бути зведений такий особняк.

http://community.livejournal.com/interesniy_kiev/1214409.htm

Вул. Межигірська, 19/33 - загроза цілковитого руйнування

Пам’ятка нищиться зумисне - знятий дах, нещодавно відбулася чергова пожежа. Існують свідчення, що будинок може бути надбудований до 8 поверхів, тобто існуючий об’єкт вбудується у нову будівлю.

Будинок занесений до Зводу пам’яток історії та культури України. Садиба середини 19 ст., що формує ріг вулиць Межигірської та Щекавицької. Оригінальне архітектурне вирішення споруди робить її зразком місцевого модерну. Жахливий стан пам’ятки потребує її негайного захисту.

http://community.livejournal.com/interesniy_kiev/1216546.html

Сінний ринок: знищення «духу місця»,
незручності для мешканців, загроза чергової висотної забудови

2004 року була підступно знищена нововиявлена пам’ятка історії - Сінний Ринок. До цих пір на вул. Воровського стоять жахливі руїни. Забудовники планують створити на цьому місці багатоповерховий торговельний центр.

Таким чином, Київ був позбавлений унікальної архітектурної пам’ятки, а жителі місцевих кварталів змушені купувати сільгосппродукти за декілька кілометрів від дому.

«Серед цілої низки волаючих прикладів неефективного управління міським господарст­вом окремо стоїть історія «незавершеної реконструкції Сінного ринку». Втім, ми погаряч­ку­вали. Окрім власного гучного імені «об’єкта» - Сінний (Центральний) ринок - нічого особливого в цій історії немає. Класичний київський сюжет із пасткою для інвестора, невислов­леним здирством з боку деяких урядовців, розгубленістю жителів і спробами політизувати процес природного оновлення аварійних торгових площ. Трилера з кривавими розбираннями поки що немає. Але провокативні заяви та дії високопоставлених бюрократів цілком можуть призвести до непоправних наслідків. А починалося все банально: інвестор (ТОВ «Сінний ринок» і фірма «Ферро») купив аварійний об’єкт, розробив детальний архітектурно-конструктивний план реконструкції, що гарантує збереження за територією торгової функції і передбачає, зокрема, й обов’язкове відтворення вигляду Сінного ринку, приступив до першого етапу демонтажу … Очевидно, що без силового номенклатурного втручання ринок був би реконструйований у найкоротші терміни, а отже, проста людина одержала б звичайний торговий майданчик у центрі міста. Але дехто вирішив узяти ініціативу в свої руки і таким чином заготовив для себе дуже навіть вигідну номенклатурну позицію для майбутньої «тіньової торгівлі». Вже після того, як основні несучі конструкції ринку були повністю знесені, а поточні роботи зводилися до того, щоб вивезти сміття за межі території забудови, інвестор несподівано дістав цілу низку офіційних розпоряджень з вимогою «негайно припинити будь-які види будівельних робіт». «Українська Газета»

http://www.kyiv.osp-ua.info/index.php?newsid=9293

Будівництво по вул. Жилянська, 118, знищує сусідній будинок
та вже створило загрозу його мешканцям, яких і не думають відселити

Через грубі порушення під час будівництва тріснув сусідній будинок по вул. Жилянській, 120-б. П’ятиповерховий будинок з першого до останнього поверху був пронизаний тріщи­ною завширшки 1,5 см. Старовинний будинок нараховує 16 комунальних квартир, у яких мешкає 60 осіб, у тому числі 12 дітей. Ситуація досі не має свого завершення, відселені мешканці не отримали нового жита та повернулись у свої комуналки.

http://community.livejournal.com/interesniy_kiev/1249896.html

Загроза знищення історичної будівлі - будинку гімназії,
де вчилася видатна актриса Алла Тарасова (Різницька, 2/Московська, 32-34)

Згідно інформації, оприлюдненій на сайті майстерні «Архітектурний союз», очолюваної колишнім го­ловним архітектором столиці Бабушкіним, будинок планується зберегти тільки у фасад­но­му об’ємі, та надбудувати гігантським 19-поверховим багатофункціональним комплек­сом у стилі «неоампір» з підземним паркінгом, який цілком знищить панораму цього поки все ще мальовничого куточка Києва. Також може бути знищена «дерев’яна обкладена цеглою будівля, що не є пам’яткою історії та архітектури». Замовник  проекту - ЗАТ «К.А.Н», проектна організація - ЗАТ «Крамалл Студіо».

Знищена та не відновлена меморіальна дошка на будинку,
де мешкав поет Микола Зеров

Дошка ця існувала щонайбільше 15 років. Мабуть, один з найвидатніших діячів вітчизня­ної культури не заслужив на поновлення дошки після перебудови будинку.

«Зеров Микола Костянтинович -  представник національного неокласицизму. Основна сфера творчості - художній переклад (з латинської, італійської, англійської, французької, росій­ської, білоруської, польської). В літературознавчих працях пропагував українську літе­ра­туру («Нове українське письменство», «До джерел», «Від Куліша до Вінниченка», «Леся Українка» та ін.). Поліглот, ерудит, блискучий лектор, захисник загальнолюдських морал­ьних цінностей та вишуканого українського слова, М.Зеров явно не тримався купи в офіцій­ній псевдокультурі тоталітарного режиму і був приречений стати жертвою політичних ре­пресій. Його творчий шлях був силоміць обірваний на вищій точці: у 1935 р. поета заареш­то­вано, його творчість проголошено «антинародною», а в 1937 р. митця розстріляли»

http://poezia.org/ua/personnels/137

Рішення про поновлення дошки було прийнято Київрадою ще 2 грудня 2005 р.

«Головному управлінню охорони культурної спадщини замовити, комунальному під­приємст­ву з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» виготовити і встановити меморіальну дошку М.Зерову на будинку № 82 по вул.Б.Хмельницького»

http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=59175

Тим не менше, дошки немає і нині.

НИНІ.

ЗЛОЧИНИ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ, ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ ІСТОРИЧНОЇ ЧАСТИНИ МІСТА. ЗАГРОЗЛИВІ НОВОБУДОВИ В ІСТОРИЧНІЙ ЗОНІ

Забудовують історико-культурний заповідник «Стародавній Київ»

Новобудови фактично вже знищили автентичність та масштаб Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», створеного в 1987. Найбільш яскраво це мож­на побачити на території Андріївського узвозу та Поштової площі. Новий готельний комп­лекс зруйнував архітектурний ансамбль Поштової площі та спаплюжив схил Володи­мир­ської гірки.

Конкретні приклади

Урочище Гончари та Кожум’яки у історичній частині міста
стають елітною зоною, закритою для киян та туристів

Реалізація проекту почалася з постанови міськвиконкому 1992 року  «О воссоздании исторической части Подола и принципах застройки урочища Гончары-Кожемяки». Але справа не рушилась з місця до середини 1990-х, коли забудовою урочищ на зайнялась компанія «Київміськбуд-1». Стилізовані під старину особняки були дуже швидко зведені у історичних ярах, де культурний шар сягає 10-12 м. Елітна забудова зводиться там, де більш ніж тисячу років мешкали найбідніші верстви населення - гончари, дьогтярі, кожум’яки.

Первісно передбачалося провести в урочищі ретельні археологічні дослідження, реставрацію низки пам’яток архітектури та історії, консервацію, зміцнення схилів прилеглих пагорбів. Були плани облаштувати парк-музей «Київська Русь. Проте будинків-пам’яток відірвали меморіальні дошки і разом із цими «недоторканними» об’єктами практично повністю знищили невисоку історичну забудову урочища (збереглася лише одна старовинна триповерхова будівля на вул. Воздвиженській, 25, з якої не хочуть виселятися її мешканці).

Із порушенням характерного для урочищ садибного планування спорудили й прилеглі впритул одна до одної багатоповерхівки - зі строкато розфарбованими фасадами та вигад­ли­вим декором. Наслідком такої містобудівної сваволі став немислимий несмак. Це подобизна чужої й незрозумілої країни, яка не має нічого спільного з Києвом, його старовинним По­до­лом. Більше того, масштабними будівельними роботами було порушено сформовану століт­тя­ми циркуляцію численних підземних джерел. Збитки, заподіяні в урочищі національним, матеріальним та духовним культурним цінностям, складно підрахувати. Важка техніка, ван­та­жівки-самоскиди, гуркочучи, потрясаючи ґрунт поруч з унікальною пам’яткою - будівлею Хрестовоздвиженської церкви, спричинили появу розколин, у вікнах потріскалося скло. Сталося все це попри резонні поради духівництва перенести проїзд в урочище трохи вбік.

Виявлену під час земляних робіт надзвичайно цінну археологічну знахідку - гончарну піч ХVII століття, яку мали б експонувати тут-таки в заповіднику в натуральних умовах, - розібрали (!) й перенесли прямо на паркет музею Магдебурзького права (Поштова площа, 2).

При цьому, окрім самого факту забудови, постають дві серйозні проблеми - погана «екологія» комплексу, розташованого у низині, де конденсується волога, що нищить структуру будов та руйнує здоров’я мешканців комплексу (які доречи, належать до найзаможніших верств населення та заплатили за мешкання тут чималі гроші), та факт закриття доступу на вулиці урочища усіх, окрім мешканців комплексу - у тому числі й туристів. До того ж, в урочищах розташовані такі пам’ятні об’єкти, як будинок-музей народного художника України Г. Світлицького, а також місце брутально зруйнованого будин­ку, у якому народився великий письменник М. Булгаков (зайнято стилізованим будин­ком, на якому теоретично має бути встановлена меморіальна дошка). До речі, нищення цієї пам’ят­ки можна було б занести окремою стрічкою у мартиролог пам’яток культури та архі­тек­тури, ліквідованих заради побудови нових елітних комплексів в центрі міста.

(Николай Горохов, спеціально для «Мого міста»)

http://216.239.59.104/search?q=cache:w75_YstjkD0J:www.dt.ua

Будівництво на Боричевому Току, 11

На одній з найстаріших вуличок Києва влаштовано небезпечне будівництво. На схилі по­руч з католицьким коледжем (Боричів Тік, 11) зрізано 20-30 дерев під будмайданчик. Жодних археологічних розкопок попередньо не проводилось. Ділянка знаходиться на межі зони заповідника «Стародавній Київ». Знищення дерев може призвести до зсувів, які, до речі, в цьому місці були вже неодноразово. 120 років тому маса ґрунту накрила тут великий бу­ди­нок. Управління охорони пам’яток стверджує, що схил мають укріпити, буде зведена стін­ка з паль. Але вже 120 років ця ділянка не забудовується. Чи були попередники дурніші за нас?

(інформація станом на середину 2007 р.)

(Игорь Яцків, «Газета по-киевски»)

http://kiyany.obozrevatel.com/news_comments/2007/3/21/29237.htm

Будівництво за адресою: Воздвиженський провулок, 62

Буквально детективна історія сталася й у Воздвиженському провулку - відгалуженні Анд­ріївського узвозу в бік урочища Гончари-Кожум’яки. Гігантський котлован під Старо­київ­ською горою зі знищенням частини цієї гори і величезною бетонною підпірною стіною був виритий без усяких археологічних досліджень. Збитки, заподіяні історичному ландшафту, який охороняється, - незаперечні. У цьому котловані археолог Тимофій Стань­ковський напередодні виявив цінний в археологічному плані, але зовсім не досліджений шар землі., в якому містилося можливе курганне поховання знатної персони. Пікетувальники, що влітку заперечували проти будівництва на цьому місці, звернулися до керівництва новобудови з вимогою призупинити роботи для проведення додаткових археологічних до­слі­джень. Висловили свій протест і проти спорудження на цьому місці будинку-монстра в помпезних псевдоісторичних формах, який повністю перекриє краєвид на Андріївську церк­ву. Кольоровий ескіз будинку можна було роздивитися на рекламному щиті. І обуренню не було меж, коли дізналися ім’я архітектора - проектувальника новобудови. Ним виявився дер­жав­ний чиновник, заступник начальника Державної служби з охорони культурної спадщини при Міністерстві культури України Я. Дегтяр, тобто посадова особа, яка й мусила контро­лю­ва­ти дотримання всіх статей вітчизняного пам’яткоохоронного законодавства.

http://kiyany.obozrevatel.com/news_comments/2007/3/21/29237.htm

Інші факти:

Офісний центр «Леонардо» біля Національної Опери України

Готель «Театральний» на розі вулиць Володимирської, 52 та Хмельницького, 17-19 паплю­жить жахлива «дзеркальна» башта-надбудова.

Шляхом введення міської громади в оману замість обіцяного оновлення готелю «Теат­ральний» навпроти Національної Опери зводиться скляна башта офісного центру, яка фактично виростає зсередини кварталу. Вже спаплюжена візуальна перс­пек­тива вулиці Б. Хмельницького від Хрещатика. Будова зводиться безпосередньо за проек­том архітектурного бюро головного архітектора міста С. Бабушкіна разом з ВАТ «Архітектурний союз».

Особливість цієї будови в тому, що на відміну від інших новобудов у Києві, коли меш­канці могли одразу бачити етажність будови, в цьому випадку будівельники спочатку звели зовнішні будівлі комплексу, що не перевищують 7 поверхів, в вже потім почали зво­дити башту зсередини комплексу, причому у продемонстрованому громадськості проекті висотна частина була відсутня! Тобто маємо факт навмисного порушення норм ознайом­лення міської громади з цілим проектом будови, а також фактичне введення суспільства в оману.

Слід зазначити, що до появи «Леонардо» висотні об’єми не будувалися в такий близь­кості до таких важливих пам’яток, як Університет, Опера та Володимирський собор.

http://www.pk.kiev.ua/city/2007/01/30/100034.html

Загроза комплексу, відомому як «Альошинський квартал»

Ще не спотворений забудовниками Альошинський квартал планують зруйнувати, почавши руйнацію з будівництва семиповерхового інвестиційного центру на розі вул. Терещинківської та бульв. Шевченка. В результаті з обличчя Києва можуть зникнути такі пам’ятки, як будівля І-ї класичної гімназії (жовтий корпус Університету), Будинок Учителя та Інститут Ботаники - твори О. В. Беретті та П. Ф. Альошина.

«В столице планируют изуродовать еще один исторический, пока не тронутый рукой инвес­тора квартал АКАДЕМИЧЕСКИЙ, или, как называют знатоки города, Алешинский квартал, находящийся в пределах улиц Владимирской, Терещенковской, Богдана Хмельниц­ко­го и бульвара Тараса Шевченко, скоро может существенно измениться. Этот квартал недалеко от университета был построен двумя выдающимися архитекторами Александром Беретти и Павлом Алешиным. Алешин был достойным продолжателем дела Беретти, старался не нарушить его стилистику. Ценность этого кусочка для столицы в уникальном целостном градостроительном комплексе, связанном с творчеством выдающихся архитек­торов, а также с тем, что в этом квартале работали, учились сотни прославленных дея­те­лей науки и культуры. …В Алешинском квартале планируется строительство семи­этаж­ного инвестиционного центра с подземным паркингом. Неподалеку - в центре одного из дворов уже поселился жуткий монстр Бабушкина, который «давит» на Опер­ный театр. И это зрелище хотят усугубить, испортив пока нетронутый квартал.

Теперь под прицел попал дом на улице Терещенковской, 4, построенный Александром Беретти. В конце XIX века в этом здании разместили Ольгинскую гимназию. Тогда же сдела­ли пристройку во дворе, ставшую частью этого памятника архитектуры. В его паспорте указан весь объем здания (его целиком взяли на учет в 1963 году). Сейчас же заин­те­ресованные лица мотивируют свои претензии тем, что достройка - это якобы «поздней­шие наслоения на здании Беретти».

Но ведь если разобраться, то получится, что весь Киев - сплошь позднейшие наслоения, по­скольку практически не осталось ни одного нетронутого аутентичного здания. … Киев­ские историки считают снос части дома на Терещенковской, 4 меркантильным вандализ­мом.

Не смущает будущих владельцев семиэтажного новостроя и городских чиновников даже то, что все здания, находящиеся в этом квартале, - памятники национального зна­чения. А самому кварталу присвоена первая категория «зоны регулирования застрой­ки». Подразумевается, что на данной территории, согласно действующему законода­тельст­ву, запрещается проведение земельных, строительных и других работ, а также хозяйственная деятельность без разрешения памятникоохранителей».

http://www.kv.com.ua/archive/10522/social/10536.html

Будинок на вул. Грушевського, 9а

22-поверховий житловий комплекс побудований упритул до Маріїнського парку. Цей бу­ді­вельний об’єкт паплюжить панораму Києва. Свого часу будівництвом об’єкта обурився Президент України та запропонував «знести об’єкт до нуля». Було прийнято рішення розібрати 6-7 поверхів, а також відкрито декілька кримінальних справ. Прокуратура дійшла ви­сновку, що при будівництві був порушений природний ландшафт та тим самим нанесена шкода державі. Однак надалі будівництво фактично продовжилося, а про долю кримінальних справ нічого не відомо.

Забудова Пейзажної алеї в Києві

У самому історичному центрі Києва, на розі Пейзажної алеї та Десятинного провулка планують звести «висотку». Існуюча ділянка стала центром вже декількох акцій протесту проти забудови.

У 1990 році архітектурний ансамбль Софійського собору та Києво-Печерська Лавра бу­ли включені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Межі охоронних зон були за­тверджені 29 сесією Комітету всесвітньої спадщини в м. Дурбан, ПАР, у липні 2005 року.

Але 15 липня 2004 року рішенням Київради N 448/1858 Міністерству закордонних справ було надано земельну ділянку «для будівництва, експлуатації та обслуговування жит­лового будинку на перетині пров. Десятинного та Пейзажної алеї в Шевче­н­ків­сько­му районі м. Києва». Місцеві мешканці, чиї будинки (XIX століття) вже постраждали від будівництв по сусідству, добилися скасування цього рішення тією ж міськрадою (9 березня 2006 року). Втім, вже 12 вересня 2007 року, на засіданні містобудівної ради було затвер­джено проект будівництва 7-9-поверхового монстра, прямо на краю Пейзажної алеї, що повністю спотворить історичний архітектурний ансамбль.

http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/21572.html

«Заседание градостроительного совета Киевглавархитектуры 12 сентября 2007 года.

Предварительные проектные предложения строительства жилого дома для сотрудников Министерства иностранных дел Украины. Шевченковский район г. Киева. Пересечение Десятинного переулка и Пейзажной аллеи.

Заказчик: Министерство иностранных дел Украины

Проектная организация: ТАМ «А. Пашенько»…

Проект рассматривается не впервые. Предыдущее представление состоялось 02.06.2004г. На участке площадью 3806 м² запроектировано строительство, состоящего из че­тырех секций 6-9-ти этажного здания. Общее количество квартир - 60. Под зданием раз­мес­­тится двухуровневый подземный паркинг для 104-х автомобилей. Кроме того, в не­посредст­венной близости от здания предусмотрено устройство гостевой автостоянки для 8-ми машин и детской площадки. Помещения 1-го этажа здания отводятся под Еразме­щение экспозиции Исторического музея.

Работа принята с условием доработки в соответствии с замечаниями и предло­же­ния­ми Совета».

http://archunion.com.ua/gradsovet_07_09_12.html

Будівництво на Дмитрівській та Златоустівській вулицях

Повне і непоправне винищення архітектурного ансамблю історичних вулиць центру міста.

Зона вулиць Дмитрівської, Павлівської, Златоустівської (колишня «Солдатська слобод­ка») поступово перетворюється на такий собі Мангеттен. Історичну забудову, за винятком окремих вкраплень, уже винищено. Звід пам’яток не є офіційною підставою для заборони знесення. До Зводу потрапили лише 2 об’єкти по Дмитрівській, а до переліку пам’яток, складеного міським управлінням охорони пам’яток Р.Кухаренка - аж 13 (6 будинків, 5 флігелів). Проте лише один з них (Дмитрівська, 35) реально є пам’яткою архітектури, затвердженою міськвиконкомом, рішення №1107 від 18.11.86. Всі інші оформлені наказом самого Кухаренка як «нововиявлені пам’ятки». По вул. Златоустівській (Володарського) як «нововиявлені пам’ят­ки» були оформлені ще у 1990-і роки 11 об’єктів за №№ 2/4, 16, 38, 40, 70. Біль­шість із них уже знесені. А єдиною, що мала офіційний статус (можливо, уже скасо­ва­ний, бо до Зводу не потрапила) є пам’ятка історії по Златоустівській, 30а, котра була взята під охорону у 1970 р. як приміщення друкарні РСДРП.

Забудовують Круглоуніверситетську вулицю поблизу Хрещатику,
знищують історичний рельєф території

Свого часу будівництво тут заморозив колишній мер Олександр Омельченко. Однак після мерських перегонів роботи на будівельному майданчику активізувалися. Поруч із двома цегляними гігантами у центрі може вирости ще й третій.

Ансамбль вулиці завдяки її рельєфу та існуванням на неї 6 пам’яток архітектури зане­се­ний до Зводу пам’яток архітектури та історії України. Новобудови закрили мальовничу панораму непарного боку Хрещатика, який формував, зокрема, житловий будинок по вул. Кругло­університетскій, 7 (1914-15), що має архітектурну та містобудівну цінність. Будівлі компанії «ХХІ век» цілком змінили панораму району, вставши обабіч домінанти - будинку № 25 по Хрещатику.

http://www.interesniy.kiev.ua/old/architecture/kyiv_in_danger/stolycya_going_to/9753

Знищення історичної топографії міста та будівництво
на зсувонебезпечному схилі у Вознесенському Яру Києва

Амбітний проект житлово-офісного комплексу з 9 секцій (6-10 поверхів) планується побудувати у історичній місцевості Київ - Вознесенському ярі. Топографія цього району центра міста, що має назви Кудрявець та розташований на Подолом, залишається незмінною з часів Київської Русі(!). зараз вона під загрозою знищення. До того ж, ідея розташування не житлових помешкань комплексу - банків, аптек, паркінгів, магазинів - у нижній частині яру є небезпечним з точки зору загрози здоров’ю працівників цих закладів та мешканців комп­лек­су, бо нижчі частини ярів є місцем накопичення вологості та геопатогенною зоною. Еклек­тичний стиль комплексу (т. зв. «гранж», що є міксер класики та модерних елемен­тів) є архі­тек­тур­ним несмаком, до того ж величезний перепад рельєфу (до 40-45 метрів) робить цю ділянку вкрай зсувонебезпечною. Ґрунтові води вже зараз рушать схили яру, а обіцяний комплекс противозсувних робот може цілком змінити підземну геологію міста та призвести до зміщення ґрунтових вод у інші протоки, що призведе до руйнації схилів та фундаментів існуючих у районі будівель, багато з яких є пам’ятками історії та архітек­ту­ри. У планах - «відтворення» давніх брам часів Київської Русі та валів історичного городища, що існувало на цьому місці. Цей новоділ, після вже «відтворених» Печерських воріт на Майда­ні Незалежності викликає тільки сумнів у його доцільності. Головний архі­тек­тор комплексу - Руслан Кухаренко відстоює ідею цілковитої безпеки та гармонійності комп­лексу. Але навіть у членів містобудівної ради проект викликав зауваження, в першу чергу за факт ліквідації історичної топографії району, а також за стиль, у якому той виріше­ний.

http://interesniy.kiev.ua/old/architecture/kyiv_in_danger/stolycya_going_to/10910?view=all

Будівництво хмарочосу на Хрещатику, 5в

Знесення в 2004-2007 будинку старого поштамту - пам’ятки конструктивізму, однієї з двох будівель, що вціліли після 1941 р. на непарному боці Хрещатику - само по собі було актом вандалізму. Але те, що має постати на цьому місці, вражає. Це буде 130-метро­вий (!) хмарочос у «шанхайському» стилі, який має намір будувати компанія «Грааль». Компанія, що виграла у 2003 р. конкурс на реконструкції Європейської площі, знес­ла старий поштамт та планує будувати підземний комплекс під Хрещатиком від Майда­ну Незалежності до стадіону «Динамо».  Ділянка у 0.2 га була продана Київрадою «Граалю» за 8 млн 735 тис. грн. «Грааль» контролює Михайло Табачник - брат віце-прем’єра Дмитра Табач­ника.

http://obkom.net.ua/news/2007-07-05/1800.shtml

Будівництво на вул. Глибочицькій (Mirax-плаза)

Житлово-офісний центр, що будується з порушеннями правил безпеки будівництва у геологічно складній зоні. При цьому нищиться унікальний археологічний шар Києво-Подолу.

Російська компанія Mirax Grouр (генеральний підрядник - ЗАТ «Ел-Інвест») планує за два-три роки звести 44-поверховий хмарочос. Будівництво оцінюється у 550 млн доларів. На ділянці по вул. Глибочицький, 43, будуть побудовані торгово-офісний центр, житловий комп­лекс, влаштовані підземні та надземні паркінги на 1064 машиномісця, а також рекреа­ційна зона з парком. Усього комплекс займе площу 3 га. Ділянка знаходиться у користуванні ЗАТ «Ел-Інвест».

http://www.dsnews.ua/real-estate/art29204.html

Будівництво на вул. Звіринецька, 59

Житлово-офісний центр «Тріумф», що будується з порушеннями місцевих унікальних археологічних зон та правил безпеки будівництва у геологічно складній зоні.

Організатор будівництва - компанія ТММ. 25-поверхова будівля постане над історичним пагорбами Звіринця. Проект ом передбачено підземний паркінг, що створює загрозу для геології місцевості.

http://www.novostroyki.net/album/view.php?r=54

Стадіон «Арсенал» має щезнути під комплексом висоток

21 листопада містобудівна рада схвалила допроектні пропозиції будівництва багато­функ­ціо­нального комплексу на вул. Грушевського, 36 у Печерському районі. На території в 2 га архітектори пропонують розташувати офіси, житло, торговельні, а також спортивні та розва­жаль­ні заклади. Окрім того, планується підземний паркінг. Нині на місці майбутньої багатофункціональної забудови на вул. Грушевського стоїть занедбаний стадіон заводу «Арсенал». За словами головного архітектора проекту Яноша Віґа, на Грушевського зведуть три житлові комплекси та два офісні. Комплекс зведуть у межах допустимих Державних будівель­них норм, тобто не вище 21 поверху. Згідно з інформацією представника інвестора - заступника директора ТОВ «ВІК ЛТД» Сергій Поворознюка, земельні питання наразі вирішено. Ділянку під забудову надано в оренду на 5 років. Головні зауваження фахівців сто­су­валися спорудження офісів окремо від житла, розв’язання транспортної проблеми, а також облаштування пішохідної зони. Зокрема, в цьому місці спорудять підземний перехід у на­пря­мі станції метро «Арсенальна». Головний архітектор Києва Василь Присяжнюк вважає, що проектанти мають опрацювати варіанти укріплення схилів, адже комплекс роз­ташо­вано в складній місцевості.

http://interesniy.kiev.ua/old/history/today/16354?view=all

Офісний центр та готель «Хілтон» на бульв. Т. Шевченка

26-поверховий готель мережі «Хілтон» має бути збудований на бульв. Шевченка до кінця 2008 р., а поруч з ним, за адресою Шевченка, 32-32а, з’явиться офісний центр у 19 поверхів.

Офісний центр загальною площею 25 тис. кв. м побудують у межах бульвару Шевченка, вулиць Пирогова, Коцюбинського і Богдана Хмельницького. Його зведуть на ділянці в 0,17 га. В липні 2007 р. містобудівна рада рекомендовала зменшити висотність офісного центру з 19 до 17 поверхів. Так і зробили. Як звичайно, підземний простір під комплексом буде зайнятий трьохрівневим паркінгом. Замовником будівництва виступає ТОВ «Рома-М».

Проект офісного центру знаходиться «під впливом» сусіднього висотного будівництва «Хітона». На думку архітектор Леоніда Муляра, офісний центр у нинішньому проекті дещо по­гіршить панораму із сусіднього 5-зіркового готелю «Хілтон» (обидва проекти розроб­ля­лися одним архітектором - Андріїм Пашенько) - мовляв, з вікон дорогих номерів нічого не буде видно. До того ж, рекомендовано розробити досконалу систему пожежогасіння, тобто передбачити додаткові ліфти, драбини, облаштувати зручні під’їзди для спецавто, «кишені» для машин з боку бульвару Шевченка.

«Домінантою бульвару Шевченка має залишитись Володимирський собор, а не якась там висотка» - така думка архітектора Миколи Левчука. До того ж, за думкою бага­тьох архітекторів, нові висотки стануть причиною виникнення транспортного колапсу на буль­варі - сотні авто, що будуть заїжджати до готелю та офісу, тільки збільшать наванта­жен­ня на магістраль.

http://216.239.59.104/search?q=cache:VI6IKnzGqGkJ:www.skyscrapercity.com/showthread.

http://216.239.59.104/search?q=cache:eSjjjDgHzXgJ:kiyany.obozrevatel.com/news/2007/7/20/34072.htm

ЗЛОЧИНИ НА ТЕРИТОРІЇ МУЗЕЮ «КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ»

Пам’ятка-музей «Київська фортеця» системно знищується

За Указом Президента України з 2007 р. руйнується Історико-архітектурна пам’ятка «Музей «Київська фортеця». Вже знесені три пам’ятки комплексу: Вежа №5, усі (валів, велика частина Оборонного валу. Паралельно здійснюється інтенсивна забудова території фортеці.

(С.К.)

Конкретні приклади:

Ведеться брутальне будівництво на історичних валах, археологи та музейники позбавлені можливості робити дослідження

Скандал навколо будівництва за адресою Щорса, 44, триває майже три роки. У 2003 р. Київрада відвела ділянку Міністерству оборони під будівництво житлового комплексу. Історики та археологи б’ють на сполох - під загрозою знищення значна частина Київської фортеці - найбільшої насипної земляної фортеці світу. Житловий комплекс може похо­ва­ти під собою частину самобутньої історії столиці - попереджають історики. Василь­ківське укріплення - частина найбільшої у світі насипної фортеці. Безпосередньо під ним знаходяться ще не вивчені підземелля та ходи. Крім того, сама земля охороняється законом.

Однак ані науковці з музею «Київська фортеця», ані радник Президента України, ані жур­налісти - ба навіть  представники Печерської прокуратури на територію потрапити не змогли. Тут тепер хазяйнують будівельники. Кримінальну справу за фактом незаконного будівництва за адресою Щорса, 44 порушили ще у 2006 р. після звернення науковців.

Ззабудовник - представник компанії «Південьзахідтрансбуд» запевняє, що всі роботи там ведуться цілком законно. Кажуть, що валам Васильківського укріплення нічого не загрожує, навпаки - будівельна компанія планує реставрувати їх власним коштом. Документація в порядку, землевідведення відбулося, а про кримінальну справу тут узагалі вперше чують.

Головний архітектор міста Василь Присяжнюк - іншої думки. Він каже, що проект бу­дин­ку містобудівна рада не затверджувала.

Категорично налаштований і начальник главку охорони культурної спадщини Руслан Кухаренко.

Почути позицію Міністерства оборони не вдається. Відомо лише, що будівництво за адре­сою Щорса, 44 є частиною загальнодержавної програми забезпечення житлом військо­во­службовців.

Восени на місці скандальної будівлі було зроблено важливе відкриття - каземати фор­те­ці, засипані наприкінці 1930-х років. В цій частині знаходилися камери НКВС. Ділянка, де вияв­лені страшні застінки, знаходиться між будинками №№36 і 44 на вулиці Щорса. Знахід­ка унікальна тим, що під землею знаходиться фактично ціла фортеця. Її дослідження, як і багато інших, зараз не ведуться. Вхід у тунель, що розташований практично на території будівництва, заварений ґратами,, співробітників музею-фортеці туди вже не пускають. Одного разу вони там побували, і після того, як про це розповіли в пресі, вхід заварили - і ні директор музею, ні будь-хто інший туди потрапити вже не можуть.

http://216.239.59.104/search?q=cache:l7refDlDJQoJ:mynews-in.net/news/politics/2006/06/19/1040416.html

http://216.239.59.104/search?q=cache:V_tm9Nnuc4gJ:ua.glavred.info/archive/2007/10/18/103141-5.html

Зрито Кавалерський вал

У березні розрили земляний вал Кавалерського бастіону, який входить до запо­чат­ко­ваного Президентом Ющенком комплексу «Мистецький Арсенал». Рештки валу звезли в сусідній яр, а що злочин одразу набув розголосу і на місце приїхали депутати і журна­лісти, то в цьому ж яру намагалися сховати і знаряддя: екскаватори, КамАЗи та іншу техніку, яка, за офіційною версією, мала використовуватися для реконструкції самого «Мис­тець­кого Арсеналу». Президент узяв розслідування інциденту під особистий контроль. За наявними даними, зруйновано 50 метрів валу, який мав висоту до 12 метрів і ширину 20 мет­рів. Аби прикрити сліди злочину, на розритий пустир одразу назвозили сміття, аби пока­зати, що там був звичайний смітник, та роботу екскаваторів видно неозброєним оком.

http://www.ukrslovo.net/news/145.html

Знищення Київського військового телеграфу

Найрезонансніший злочин проти ансамблю Київської фортеці був скоєний на самому початку року. Це зруйнування у новорічну ніч приміщення першого київського телеграфа, да­товані 1875 р. Чиновники Київради стверджували, що усе було зроблено без усяких порушень.

«Споруди по вулиці Рибальській, 24/16 не є пам’яткою культурної спадщини націо­наль­ного чи місцевого значення», - озвучив висновок комісії КМДА Володимир Головач, в.о. заступника мера Києва.

За поясненням В.Головача, дві адреси - Рибальська, 24/16 і Рибальська, 22-24 - озна­чають одну й ту саму територію залежно від року, коли затверджувались документи, бо у різ­ні роки території надавалась різна адреса.

Він поінформував, що згідно з укладеними угодами, у 2001 році були підготовлені та на­да­ні на сесію Київради матеріали щодо погодження місця розташування зазначеного жит­ло­вого комплексу, розроблена і погоджена на засіданні архітектурно-містобудівної ради Голов­київ­архітектури архітектурно-планувальна частина проекту. Управлінням Держарх­буд­конт­ролю було надано дозвіл на виконання робіт з інженерної підготовки території.

За словами В.Головача, на підставі цих дозвільних документів було виконано комплекс буді­вельних робіт, у тому числі риття котловану під фундамент житлового будинку.

«Документи свідчать про те, що під час інженерної підготовки території були виконані роботи по знесенню тих будівель і споруд, які заважали виконувати так звані підготовчі інженерні роботи для будівництва житлового комплексу», - повідомив В.Головач.

Головний документ, за даними комісії, для виконання цих робіт - лист-дозвіл Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2000 року №002-349, виданий Печерській райдержадміністрації.

Саме ці споруди «зачистили» напередодні Нового року. Після цього виявилося, що ніхто точно не знає, які саме будівлі там були, а перевірити тепер це неможливо.

У повідомленнях iшлося насамперед про приміщення телеграфу, на якому було написано «1875 годъ». Востаннє його сфотографували ще 1994 року. Але на фотофіксації, яку про­во­див у листопаді минулого року Інститут пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури, цього будинку вже немає.

«Складські будівлі, які стояли на цій території, з’явилися не раніше, ніж 1904 року, - за­явив Віктор Вечерський, головний експерт-архітектор, який готував висновок комісії. - Ні про який військовий телеграф ХІХ століття і йтися не може. Там були склади амуніції війсь­ко­вої частини, яка обслуговувала цей телеграф». При цьому пан Вечерський проде­монст­рував фотографії «складів», а також звичайних гаражів, споруджених поруч уже у новітні часи. Де ж дівся будинок телеграфу, який ще 1994 року стояв-таки на цьому місці?

«Звичайно, я міг помилитися, - зізнався Руслан Кухаренко, начальник головуправління охорони культурної спадщини. - Прибувши на місце і вивчивши фотофіксацію 1994 року, можна було побачити, що там дійсно була ця споруда, але серед руїн ми не знайшли решток бу­дівлі телеграфу». Таким чином, Київрада 21 грудня цілком законно відвела ділянку на Рибальській, 24/16 під будівництво багатоповерхівки, стверджує Віталій Журавський, заступник голови КМДА. За словами Володимира Головача, ця ділянка не належить до пам’ят­ки архітектури «Київська фортеця», а розміщена поруч з її П’ятою вежею.

В’ячеслав Кулініч, директор музею «Київська фортеця», наполягає, що будівлю першого київ­­ського телеграфа зруйнували саме у новорічну ніч: «28 грудня я обходив усі пам’ятки «Київ­ської фортеці» й особисто її бачив. Крім мене, її бачили також мешканці прилеглих будинків».

За його словами, П’ята вежа Київської фортеці складалася з п’яти корпусів: перший - са­ма вежа, а решту чотири якраз і «зачистили» під Новий рік. «Пам’ятки знищили «до пояса», бо дуже велика підземна частина ще залишалася, але у вівторок увечері я там був і побачив, що вже тільки верхівки екскаваторів видніються з котлована», - каже В’ячеслав Кулініч. Мерія ж запевняє, що спеціальним приписом усі роботи на Рибальській, 24/16 зупинила якраз на тій підставі, що забудовники не мають дозволу від Міністерства культури та не провели археологічних розкопок.

На сьогодні земельна ділянка, де розміщувався телеграф - це заасфальтований майданчик.

http://64.233.183.104/search?q=cache:AayOeFugLPcJ:www.ukrmuseum.org.ua/ua/main/publications/show/5651.html

http://216.239.59.104/search?q=cache:oLhWHs0n-3IJ:www.bau.ua/news_firm.php

ЗАГРОЗА ДЛЯ ІНШИХ МУЗЕЇВ

Замість Музею народної архітектури та побуту НАНУ
буде побудовано казино та особняки

Після серії навмисних підпалів та заміни директора в серпні цього року було скасовано охоронні зони музею (за рішенням Кабінету Міністрів України). В результаті на території музею було збудовано бензозаправку та почалося будівництво готельно-роз­важаль­ного комплексу з казино, готелем. Автозаправка там вже є. Згідно містобудівним обґрун­туванням Музей народної архітектури та побуту буде з трьох боків оточений щільною сті­ною приватних особняків, що не тільки лишить його можливості для подальшого розвит­ку, але й затруднить під’їзд до музею. Усього поблизу селища Пірогово планується забудува­ти приватними будинками близько 20 га.

(С.К.) (А.С.)

http://www.pravda.com.ua/news/2007/7/16/61529.htm

Ресторан захопив територію музею І.П. Кавалерідзе на Андріївському узвозі

Ресторан «За двома зайцями» незаконно захопив земельну ділянку музею-майстерні І.П. Кавалерідзе на території Андріївського узвозу. Всі рішення суду на користь музею ігноруються.

(С.К.)

Меморіальний музей М.К. Заньковецької закриють висотними будинками

Впритул з Меморіальним музеєм М.К. Заньковецької починають будувати багатоповер­хів­ки.

(С.К.)

ЗНИЩЕННЯ ПАМ’ЯТОК ПРИРОДИ, ІСТОРИЧНИХ ЛАНДШАФТІВ,
ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ У ЦЕНТРІ МІСТА

Масова забудова парків та скверів

Міські парки, сквери та земельні ділянки передаються під забудову розважальними та торгівельними центрами, багатоповерхівками. Все це відбувається з дозволу та за рішеннями земельних органів та місцевих Рад.

Конкретні приклади:

Знищення скверу на вул. Олеся Гончара, 24

На столичній вулиці Олеся Гончара у історичному центрі Києва планується будівництво нового будинку Посольства Грузії. Постійна комісія з питань земельних відносин відхилила звер­нення ініціативної групи мешканців будинків №№ 21а/20, 21г, 21д на вул. Ярославів Вал та №№ 24а, 24б по вул.. Олеся Гончара відносно забудови земельної ділянки під будівництво жит­лового комплексу з помешканням офісного призначення, резиденцію Посла Грузії та під­зем­ним паркінгом. Відповідне рішення було прийнято 27.11.2007 р. Аргумент голови комісії з питань земельних відносин Олексій Євлах аргументував будівництво тим, що «Грузія є дружньою країною для України і ми також робимо їй відповідний крок щодо нового будинку посольства». В свою чергу, мешканці прилеглих будинків у своєму зверненні підкреслюють, що ділянка є придомовою територією, на які�